Про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення

altНеотримання продавцями від продажу квартири суми, на яку вони розраховували, у випадку укладення договору купівлі — продажу на підставі довіреності, може бути підставою для пред’явлення позову до свого представника про відшкодування шкоди, завданої їм неналежним представництвом їх інтересів при укладенні спірного договору, а не для визнання договору недійсним.
Ухвала колегії суддів Верховного Суду України від 10 березня 2011 р. (витяг)
У вересні 2006 р. К. І. М. звернувся до суду з позовом до К. В. С., К. С. В. та К. З. В. про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення.
Позивач зазначав, що 27 грудня 2005 р. уклав з відповідачами договір купівлі — продажу квартири № 36 в будинку по вулиці Радянській, 81 у місті Павлограді та в січні 2006 р. здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру за собою, однак відповідачі квартири не звільняють та створюють йому перешкоди у користуванні нею. За таких обставин позивач просив про задоволення позову.
У листопаді 2006 р. К. В. С., К. С. В. та К. З. В. звернулися до суду із зустрічним позовом, який в подальшому уточнили, до К. І. М., К. Л. М., треті особи — перша Павлоградська державна нотаріальна контора, АКБ «УкрСиббанк», ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», агентство нерухомості ПП «Город», про розірвання договору, посилаючись на те, що мали намір виручити від продажу квартири суму, еквівалентну 12 000 доларів США, однак досі пір ця сума покупцем К. І. М. їм не сплачена.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 9 липня 2008 р. у первісному позові відмовлено, а зустрічний задоволено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області віл 14 жовтня 2008 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким первісний позов задоволено, а у зустрічному відмовлено.
У касаційній скарзі К. В. С., К. С. В. та К. З. В., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи рішення про відмову у розірванні договору купівлі — продажу квартири та про виселення її колишніх власників, апеляційний суд виходив із того, що договір купівлі — продажу від імені К. В. С., К. С. В. та К. З. В. укладено їх представником, який діяв в межах наданих йому за довіреністю повноважень, а той факт, що продавці не отримали суми від продажу квартири, на яку розраховували, може бути підставою для пред’явлення вимоги до свого представника про відшкодування шкоди, завданої неналежним представництвом, а не для розірвання договору купівлі — продажу.
Такий висновок є правильним.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотних порушень договору другою стороною.
Судом установлено, що К. В. С., К. С. В. та К. З. В. були власниками квартири.
8 серпня 2005 р. вони надали К. Л. М. довіреність, якою доручили їй продати зазначену квартиру за ціною і на умовах, визначених нею самостійно, виходячи із розумної доцільності. 27 грудня 2005 р. К. Л. М., діючи від імені К. В. С., К. С. В. та К. З. В. на підставі виданої їй довіреності уклала з К. І. М. договір, за яким продала квартиру. Згідно з п. 6 договору продаж вчинено за 14 771 грн., які продавці К. В. С., К. С. В. та К. З. В. отримали до підписання договору.
Встановивши такі обставини, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що договір укладено від імені К. В. С., К. С. В. та К. З. В. їх представником, який діяв в межах наданих ними йому повноважень, і покупцем умови договору виконано, у зв’язку з чим у позові про його розірвання слід відмовити, а неотримання продавцями від продажу квартири суми, на яку вони розраховували, може бути підставою для пред’явлення ними позову до свого представника про відшкодування шкоди, завданої їм неналежним представництвом їх інтересів при укладенні спірного договору.
За таких обставин апеляційним судом також обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позову К. І. М. до К. В. С., К. С. В. та К. З. В. про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом їх виселення з неї.
Таким чином, рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду України касаційну скаргу відхилила і залишила рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 р. без змін.


Источник: “http://advocat-cons.info/index.php?newsid=12553”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя